«ДО КОЛИ, ГОСПОДИ?»: СЛОВО НАДІЇ ДО ТИХ, ХТО СТРАЖДАЄ ВІД ЗЛА

 Доки, Господи, я буду кликати, а Ти не будеш слухати? Я крикну тобі: насильство! А ви не збережете? Чому показуєш мені беззаконня і даєш мені побачити гніт? Бо знищення та насильство передо мною; виникають суперечки, виникають судові процеси. (Авакума 1:2,3)

_____________________________________________

Авакум був пророком Господнім, який жив за часів піднесення халдеїв у другому столітті. VII-VI до н. З точки зору географії, халдеї жили в південній Вавилонії, яка сьогодні була б південною частиною Іраку. Земля халдеїв була південною частиною Вавилонії або Месопотамії. Зазвичай це територія довжиною близько 400 миль і шириною 100 миль уздовж річок Тигр і Євфрат.

Халдеї були розумним і часто агресивним войовничим народом, який того часу сіяв насильство та руйнував багато народів. Ми не повинні забувати, що саме халдеї вплинули на рішення Навуходоносора кинути Шадраха, Мисаха та Авед-Неґо у вогненну піч (Даниїла 3:8) і були відомі як мудреці та астрологи під час єврейського полону у Вавилоні (Даниїла 1: 4; 2:10; 4:7; 5:7, 11). Дивіться опис халдеїв у Книги Авакума: «Бо ось Я підіймаю халдеїв, той лютий і лютий народ, що марширує по всій землі, щоб заволодіти місцями проживання, які не належать їм, їхнім правом і їхньою гідністю. Їхні коні прудкіші від барсів, лютіші від вовків увечері, їхні вершники, що розпорошені далеко, так, їхні вершники приходять здалеку, вони летять, як орел, що поспішає пожерти, усі вони приходять, щоб чинити насильство, їх обличчя зітхає, щоб йти далі, вони збирають полонених, як пісок, вони знущаються з царів, князі - предмет їхнього сміху, вони сміються з усіх твердинь, бо, нагромаджуючи землю, вони її беруть». (Авв 1:6-10)

Цей історичний контекст нагадує нам абсурдну ескалацію насильства, з якою ми зараз стикаємося. Сьогоднішній світ як ніколи схильний до насильства, яке з кожним днем ​​стає все більш інтенсивнішим і жорстокішим. Насильство - фізичний або моральний примус, що застосовується до когось, щоб змусити його підкоритися волі інших; обмеження справедливості і закону, примус, гноблення і тиранія - поширюється по всьому світу. Подивіться, наприклад, як світові лідери все більше віддаляються від миру. Мир давно перестав бути станом і чеснотою, яку потрібно прагнути і зберігати, ставши чимось немислимим у сучасному контексті. Війни, військові випробування, погрози, ненависть, зневага до людського життя... насильство. Тут немає місця вдаватися до питань геополітики, але факт такий: лідери націй, у своїх комфортабельних президентських резиденціях, оточені тим, що є хорошим і найкращим, мобілізують свої армії один проти одного, інвестуючи трильйони доларів, ненавидять один одного своїми дрібними і егоцентричними інтересами; Таким чином, війни відбуваються, а насильство тільки зростає.

Я запитую: на що сподіваються ці лідери? Чи сподіваєтеся ви вийти переможцем у війнах один проти одного? У війні насправді ніхто не виграє: усі програють. Вони втрачають життя, буквально й суб’єктивно: тисячі гинуть, щоб задовольнити чиїсь безпідставні примхи. Ті, хто виживає, залишають наслідки у своїх тілах і душах на все життя. А як бути з дітьми, які втрачають батьків, батьками, які втрачають дітей, дружинами, які втрачають чоловіків, і навпаки? Зруйновані мрії та домівки? Голод, хвороби, зґвалтування, вбивства невинних?

Дужки: Якщо ви вірите в Христа і читаєте цей пост, я задаю вам таке запитання: якщо ваша нація воює з іншою, чи схвалюєте ви це? Ви схвалюєте все це насильство над будь-ким, будь-ким? Чи згодні ви з убивством дітей, зґвалтуванням жінок, примусовою депортацією та репатріацією людей, чиї життя були зруйновані? Чи згодні ви когось знищити лише тому, що ваш «вождь серця», сповнений пихатості та манії величі, вирішив, що чужа країна — ваш ворог? І перш ніж наводити помилкові аргументи, знайте зараз: Бог ніколи не схвалював війни однієї нації проти іншої! Війни за участю Ізраїлю в Старому Завіті відбувалися лише тому, що народи хотіли знищити Ізраїль за всяку ціну, а Бог ніколи не допустив би такого. Не думайте ні на хвилину, що Бог любить насильство; Навпаки, Ісус названий у Біблії Князем миру! Абсурдно практикувати зло і, крім того, використовувати Бога як виправдання! Не просто нісенітниця, а блюзнірство!

Так, халдеї були страшним і жорстоким народом. Але Авакум викладає свої скарги Богу у формі плачу через злочестивість, несправедливість і нестримне насильство... Юди! Так, це вірно: скарга пророка була зосереджена на цій нації, яка складалася з народу Божого в Старому Завіті, тих, кого Бог прийняв як Свої люди, які відвернулися від Бога до такої міри, що стали жорстокими людьми. зло. Тут ми маємо важливий урок: добро, справедливість, істина, милосердя, світло і любов можуть бути тільки тоді, коли між Богом і людиною існує справжнє і справжнє сопричастя. Тільки тоді, коли людина смиренно і добровільно підкоряється своєму Творцеві, усвідомлюючи свою величезну потребу в Богові, стає можливим, щоб Божі чесноти виникали в людському житті. Чим глибша відстань від Бога, тим більше ми виявляємо найгіршого в кожному з нас. Не помиляйтеся щодо себе: кожна людина має здатність чинити зло, і, що ще гірше, уся наша схильність полягає саме в тому, щоб чинити зло. Без Бога ми стаємо такими ж жорстокими і злими, як Гітлер, як Менгеле та багато інших.

Дужки: Ніколи, ніколи не плутайте Бога з релігією. Релігія - це людський винахід людей, які нібито самопроголосили себе «знавцями Бога». Подібним чином спілкування з Богом не означає прихильності та релігійної активності, а тим більше схвалення з боку вашого релігійного лідера. Бог не має нічого спільного з релігією і ніколи не посилав нікого створити релігію про Нього. Насправді реальність вказує на те, що хоча у нас є багато, багато релігій, найрізноманітніших типів і систематичних, є дуже мало зв’язків з Богом, що демонструє неефективність релігій у відновленні зв’язку людини з Богом. 

Таким чином Авакум виявляє все своє розчарування і нездатність прийняти жалюгідний стан Юди. Насправді, дуже важко прийняти, коли хтось, хто стверджує, що знає Бога, виявляє протилежне своїм ставленням. Тоді він запитує: «Господи, як довго?» «Як довго я буду кривдити свою власну душу, дивлячись на зло, яке вчинили Твій і мій народ? Як довго вони не будуть слухати Тебе, Всевишній Бог і Господь, щоб покаятися у своїх гріхах і звернутися до Тебе?» «Доки, Господи, не буде суду над нечестям і неправдою?» Це питання корениться як у людській реальності, так і в природі Бога:

1. Людська дійсність: «Чому ти показуєш мені беззаконня та гноблення? Бо знищення та насильство передо мною; бувають і сварки, і сварка розпалюється. З цієї причини закон послаблюється, і справедливість ніколи не виявляється; тому що нечестивий оточує праведного, так що справедливість спотворюється». (вірші 3,4)  

2. Природа Бога: «Твої очі чистіші, щоб не дивитися на зло, і не можеш дивитися на беззаконня». (ст.13) 

Для пророка Бог був би бездіяльним і байдужим перед обличчям зла, свідком якого був не лише пророк, але й сам Бог. Як міг Бог, який є Святим, дивитися на злобу і нічого не робити? Питання цього пророка було мотивоване не браком віри, а браком розуміння гармонізації двох різних реальностей; він не розумів дороги Божої.

Одна справа не розуміти Божого шляху, інша справа сумніватися в Богові. Нерозуміння Божого шляху є реальністю, яка часто присутня в християнській ході. Ми не завжди розуміємо, як Бог діє або діятиме в конкретних ситуаціях (Іс. 55.8,9). Біблійна вимога для стосунків з Богом покладена не на інтелект, а на віру (Євр. 11:6). Багато разів ми не розуміємо, чому щось сталося, але як християни ми повинні бути впевнені, що Бог любить нас, і тому ми повинні довіряти Йому! Є багато того, що Бог робить, що є надто великим, щоб ми могли його зрозуміти: «Таке знання надто чудове для мене; воно високо, я не можу його досягти». (Sl 13.6). ДЛЯ НАС Є МАТЕРІЯ НАДВА ВЕЛИКА І ДИВНА. Ми повинні вірити в Бога понад усе, навіть якщо це здається нам дивним і суперечливим. Кожне протиріччя походить від нас самих, від нашої неспроможності зрозуміти речі, які набагато вище нашого розуміння! 

Ще незрозумілішою для пророка була відповідь, яку Бог дав Авакуму: «Я піднімаю зло, щоб судити зло»! На перші запитання пророка Авакума Бог відповів, що Він підніме народ – халдеїв – злих і жорстоких, щоб судити злочестивість Свого народу, Юди. (1:5-11). Ця відповідь засмутила пророка ще більше! Чи використає Бог для суду в Юді інструмент, гірший за зло? Чи нечестиві матимуть ще більше процвітання? Як Бог у своїй святості може терпіти зло і дозволяти злу процвітати? Потім пророк терпеливо чекає, як сторож, щоб побачити, що Господь відповість йому (2:1).

Пророк не міг знати, що відповідь Бога потрібно аналізувати у світлі одкровення всієї Біблії, яка включає Новий Завіт. Бог, вседозволено, погоджується, щоб зло, посіяне людиною, повернулося до самої людини як урожай усього зла (Гл 6.7,8). Що людина посіє, те й пожне. Ми, людський рід, пожинаємо зло, яке посіяли з того дня, як вибрали найбільше зло, яке віддалялося від Бога в Едемі. Тут ми також сумніваємося в Богові; ми сумніваємося, чи Господь мав на увазі добро, коли забороняв нам їсти з дерева пізнання добра і зла. Зерном, яке диявол посіяв у нашому серці, було недовір’я до Бога, спонукаючи до порушення божественного порядку і виводячи з цього страх перед Богом і все зло, яке було і було вчинене та накопичене відтоді. Цю «спадкову злоякісність» можна вилікувати лише шляхом навернення людської душі до Бога, а це можливо лише через віру в жертву та воскресіння Ісуса. Шановний читачу, зверніть увагу: БЕЗ ІСУСА НЕМАЄ ВТЕЧІ! БЕЗ ІСУСА МИ МЕРТВІ У СВОЇХ ЗЛОЧИНАХ ТА ГРІХАХ І, ЯК ЖИВІ МЕРТВІ, МИ НЕМИНУЧО ВДИХАЄМО ЗАПАХ НАШОГО ДУХОВНОГО ТА МОРАЛЬНОГО РОЗКЛАДУ. І це незалежно від філософії, науки, моралізаторства, релігії тощо. Ніщо, крім віри в Христа, не може змінити наш стан. Злочестивість завжди породжує зло, злоба завжди породжує злобу, насильство завжди породжує насильство, гріх завжди породжує ще більше гріха та віддалення від Бога, що може небезпечно привести нас до незворотної духовної ситуації (Пс 42:7). 

Дужки: Минуло більше 2000 років з тих пір, як Ісус став тілом, помер на хресті і воскрес на 3-й день, і ми, людський рід, не дбаємо про Нього! Він прийшов і помер за нас. Бог, у Своїй доброті, послав нам Свого улюбленого сина; на хресті Він помер за гріхи всіх, хто вірить у Нього. Бог залишив нам Слово Боже, написане. Він дав нам Церкву (не релігійну організацію, а живий організм). Він залишив Святого Духа на землі, щоб переконати людину в її грішному житті та наслідках такого способу життя. Незважаючи на це, багато хто не приймає Божу правду про справжню природу свого життя. Вони борються за правду. Вони протистоять Святому Духу кожною проповіддю, кожним закликом. Вони більше люблять брехню, якою живуть, ніж правду, яку чують. Брехня, дія чи спосіб життя завжди породжують ще більше брехні. Отже, Бог дозволяє їм продовжувати вірити в брехню і жити в ній: «І тому Бог посилає їм дію помилки, щоб вони могли вірити брехні; щоб були засуджені всі ті, хто не вірив правді, але любив неправду». (II Солуняни 2:11,12) Насправді, ми хочемо жити так, як прийде в голову! Ми хочемо жити в цьому світі не так, як Бог встановив, не за Його Волею, а за собою. Ми стаємо самим собі богом, зі своїми правдами і судженнями! Зрештою, якщо ми вперто наполягаємо на цьому шляху повного бунту проти Бога, не визнаючи і не приймаючи Бога та Його Волю, ми можемо очікувати найгіршого і не матимемо на що скаржитися, коли прийдуть наслідки. Зло, таким чином, є лише наслідком зла, яким живемо та чинимо (Рим 6.23). Заплата за гріх – смерть. Проте безкоштовним даром Бога є вічне життя у Христі Ісусі, Господі нашому. Що ти обираєш: життя чи смерть? Подарунок чи зарплата?

Бог наказав пророку написати відповідь, щоб керувати тим, хто її читає, і щоб довести виконання. Пророче видіння, яке Бог дав Авакуму, мало час для виконання: «Бо видіння сповниться в означений час, але воно поспішає до кінця, і не пропаде; якщо забариться, чекай, бо обов’язково прийде, не забариться». Повертаючись до Нового Заповіту, сповнення видіння, яке Бог дав Авакуму, не матиме остаточного виконання в кінці часів. Зло не вічне і не буде постійним у людському роду. Ті, які були викуплені Кров’ю Ісуса, яким Він створив царство і священиків серед усіх племен, мов, народів і націй, житимуть у новій реальності вічно поруч із добрим Спасителем. Вони житимуть у реальності, де більше не буде воєн, де зброя, яку колись використовували люди як знаряддя війни, тепер буде використовуватися як знаряддя для обробітку землі: «І Він розсудить між багатьма народами і покарає могутні народи далеко, і мечі їхні він оберне на лемеші, а списи їхні на серпи, не підійме меча народ на народ, і не будуть уже вчитися війни, але кожен сидітиме під своїм виноградником і під своєю смоковницею, і ніхто не здивується, бо уста Господа Саваота сказали». (Михея 4:3,4)

Так, любий читачу: настане час, коли мертві у Христі воскреснуть першими, а живі будуть схоплені Господом і зустрінуться з Ним у повітрі! Прийде час, коли Господь Ісус знову повернеться на цю Землю і запанує над усіма народами Землі! Смерть, голод, хвороби, біль і всілякі страждання, все зло і несправедливість, усяка брехня і гріх закінчаться. Диявол і всі ті, хто наполягав на тому, щоб чинити зло, будуть назавжди вкинені в озеро, яке палає вогнем і сіркою, друга смерть (Об’явлення 20:10,14,15).

Саме в цій Божій обітниці, повністю заснованій на Його безмірній любові до нас, ми повинні відновити нашу віру та нашу надію! Бог відповів Авакуму, сказавши, що праведний завдяки своїй вірі житиме (Авакума 2:4). Сьогодні хтось є праведним лише тому, що він був виправданий своєю вірою в Христа, і на основі цієї віри він повинен жити. Не виходячи з людських обставин. Що робити, якщо все навколо здається невирішеним? Що робити перед обличчям зла? Що робити, якщо ми потрапили у безвихідну ситуацію? Зробіть це: довіртеся Богу. Це була Божа відповідь Авакуму «Надійся на Мене», яка спонукала пророка вигукнути: «Бо хоч фігове дерево не пускає бруньок, а виноградна лоза не родить плоду, але оливкове дерево лежить, а поля не родять їжі». Нехай забираються вівці з отари, і нема корів у кошарах, але я буду радіти в Господі, я буду радіти в Богові мого спасіння, і зроби мене ходити на моїх висотах». (Авв 3:17-19) Бог любить вас, і цього достатньо!

Лютер, протестантський реформатор, склав гімн «Могутній замок» з нагоди свого виклику на сейм у Вормсі, де існувала небезпека бути засудженим на вогнищі, як і Джон Гус близько 100 років тому. Музику було створено у Віттенберзі, Німеччина, у 1529 році. Останній куплет цього гімну звучить так:

А якщо страшна смерть

нарешті дійшли до нас

Ісус врятує нас

Тоді на небі буде

Слава Богу наш голос.   

Ті, хто належать Господу Ісусу, є Його за життя чи смерті. Ніщо, навіть смерть, не може відлучити від Ісуса того, кого Ісус купив своєю кров’ю! Наближається час зустрічі з Господом! Майте віру в Господа, не опускайте руки перед лицем зла в цьому світі! Майте віру в Господа навіть перед обличчям ваших страждань або страждань тих, кого ви любите!

Отже, не відкидайте своєї довіри, яка має велику і велику нагороду. Тому що вам потрібна терпеливість, щоб, виконавши волю Божу, отримати обітницю. Бо ще трохи часу, І те, що має бути, прийде, і не забариться. А праведний вірою житиме; А якщо він відійде, душа моя не полюбить його. (Євреям 10:35-38)

Благодать, милість і мир нехай примножиться вам!

"ATÉ QUANDO, SENHOR?": UMA PALAVRA DE ESPERANÇA AOS QUE SOFREM COM O MAL

Até quando, SENHOR, clamarei eu, e tu não me escutarás? Gritar-te-ei: Violência! E não salvarás?  Por que me mostras a iniqüidade e me fazes ver a opressão? Pois a destruição e a violência estão diante de mim; há contendas, e o litígio se suscita. (Habacuque 1:2,3)

__________________________________________

Habacuque foi um profeta do Senhor, que viveu no tempo da ascensão dos caldeus no séc. VII-VI a.C. Do ponto de vista da geografia, os caldeus viviam no sul da Babilônia, que seria a parte sul do Iraque hoje. A terra dos caldeus era a porção sul da Babilônia ou Mesopotâmia. Em geral, entende-se que era uma área de cerca de 400 milhas de comprimento e 100 milhas de largura ao longo dos rios Tigre e Eufrates.

Os caldeus eram um povo guerreiro inteligente e muitas vezes agressivo, disseminando violência e destruição em muitas nações da época. Não devemos esquecer que foram os caldeus que influenciaram a decisão de Nabucodonosor de jogar Sadraque, Mesaque e Abede-Nego na fornalha ardente (Daniel 3:8) e eram conhecidos como sábios e astrólogos durante o tempo do cativeiro judeu na Babilônia (Daniel 1:4; 2:10; 4:7; 5:7, 11). Veja a descrição dos Caldeus em Habacuque: "Pois eis que suscito os caldeus, nação amarga e impetuosa, que marcham pela largura da terra, para apoderar-se de moradas que não são suas. Eles são pavorosos e terríveis, e criam eles mesmos o seu direito e a sua dignidade. Os seus cavalos são mais ligeiros do que os leopardos, mais ferozes do que os lobos ao anoitecer são os seus cavaleiros que se espalham por toda parte; sim, os seus cavaleiros chegam de longe, voam como águia que se precipita a devorar. Eles todos vêm para fazer violência; o seu rosto suspira por seguir avante; eles reúnem os cativos como areia. Eles escarnecem dos reis; os príncipes são objeto do seu riso; riem-se de todas as fortalezas, porque, amontoando terra, as tomam". (Hc 1:6-10) 

Esse contexto histórico traz a nossa memória a absurda escalada da violência com a qual nos deparamos atualmente. O mundo hoje tem mais do que nunca uma inclinação para a violência, a qual vai se tornando a cada dia mais e mais intensa e cruel. Violência - o constrangimento físico ou moral exercido sobre alguém, para obrigá-lo a submeter-se à vontade de outrem; o cerceamento da justiça e do direito, a coação, opressão e tirania - se alastra cada vez em todo o mundo. Veja, por exemplo, como os líderes mundiais estão cada vez mais e mais distantes da paz. A paz deixou de ser há muito tempo um estado e uma virtude a ser buscada e preservada, tornando-se algo impensável no contexto moderno. Guerras, testes militares, ameaças, ódio, desprezo pela vida humana... violência.  Não é o escopo aqui entrar em assuntos de geopolítica, mas o fato é esse: os líderes das nações, em suas confortáveis residências presidenciais cercados do que há de bom e melhor, mobilizam seus exércitos uns contra os outros em investimentos de trilhões de dólares, odiando-se mutuamente com seus interesses mesquinhos e egocêntricos; assim, as guerras vão acontecendo e a violência só faz crescer.  

Pergunto: o que esses líderes esperam que aconteça? Esperam sair vitoriosos em suas guerras uns contra outros? Numa guerra, ninguém realmente vence: todos perdem. Perdem suas vidas, literal e subjetivamente: milhares morrem para atender os caprichos sem fundamento de alguém. Os que sobrevivem, trazem sequelas em seus corpos e em suas almas para o restante de suas vidas. E o que dizer sobre os filhos que perdem seus pais, os pais que perdem seus filhos, as esposas que perdem seus maridos e vice-versa? Os sonhos e lares destruídos? A fome, as doenças, os estupros, os assassinatos de inocentes? 

Parênteses: Se você crê em Cristo e lê esta postagem, faço-lhe a seguinte pergunta: se sua nação está em guerra contra outra, você aprova isso? Você aprova toda essa violência contra alguém, quem quer que seja? Concorda com a mortandade de crianças, com o estupro de mulheres, com a deportação forçada e o repatriamento de pessoas que tiveram suas vidas destruídas? Concorda em destruir alguém só porque o seu "líder do coração", cheio de altivez e desejos megalomaníacos, resolveu que o outro país é seu inimigo? E antes que se alevantem argumentos falaciosos, desde já saiba: Deus jamais aprovou a guerra de uma nação contra outra! As guerras envolvendo Israel, no Antigo Testamento, só aconteceram porque as nações queriam a todo custo destruir Israel e Deus nunca permitiria tal coisa. Não pense por um minuto sequer que Deus ama a violência; ao contrário, Jesus é chamado na Bíblia de Príncipe da Paz! É um absurdo que o mal seja praticado e, ainda por cima, usando Deus como justificativa! Não apenas um absurdo, mas uma blasfêmia!

Sim, os Caldeus eram um povo terrível e cruel. Mas Habacuque apresenta suas queixas a Deus na forma de lamento por conta da maldade, injustiça e violência desenfreada de... Judá! Sim, isso mesmo: a queixa do profeta tinha como foco aquela nação que compreendia o povo de Deus no Antigo Testamento, aqueles a quem Deus tinha adotado como Seu povo, que havia se desviado de Deus a tal ponto que tornara-se um povo cruel e maligno. Aqui temos uma importante lição: somente pode haver bondade, justiça, verdade, misericórdia, luz e amor se houver comunhão real e verdadeira entre Deus e o homem. Somente quando o homem sujeita-se ao Seu Criador de forma humilde e voluntária, reconhecendo sua gigantesca necessidade de Deus, torna-se possível que as virtudes de Deus sejam geradas na vida humana. Quanto mais profundo for o afastamento de Deus, mais manifestamos o que há de pior em cada um de nós. Não se engane acerca de si mesmo: todo ser humano tem a capacidade para fazer o mal e, para piorar, toda a nossa inclinação é para justamente fazer o mal. Sem Deus, nos tornamos tão cruéis e malignos como Hitler, como Mengele e outros tantos. 

Parênteses: Nunca, em momento algum, confunda Deus com a religião. Religião é invenção humana de homens que pretensamente autoproclamaram-se "especialistas em Deus". Do mesmo modo, comunhão com Deus não significa adesão e ativismo religioso, nem muito menos aprovação do seu líder religioso. Deus nada tem a ver com religião nem jamais mandou ninguém criar uma religião sobre Ele. Na verdade, a realidade aponta que apesar de termos muitas e muitas religiões, dos mais diferentes tipos e sistemáticas, há pouquíssimo relacionamento com Deus, o que demonstra a ineficácia das religiões em religar o homem a Deus.

Habacuque manifesta portanto toda a sua decepção e incapacidade de aceitar o estado deplorável de Judá. De fato, é realmente muito difícil de aceitar quando alguém que diz conhecer a Deus manifesta com suas atitudes justamente o contrário. Ele então pergunta: "Senhor, até quando?" "Até quando vou violentar a minha própria alma contemplando o mal que Seu povo e meu povo vem cometendo? Até quando eles não darão ouvidos à Ti, Supremo Deus e Senhor, para arrependerem-se dos seus pecados e voltaram-se para Ti?" "Até quando, Senhor, não haverá juízo contra a maldade e injustiça?" Essa pergunta fundamenta-se tanto na realidade humana quanto na natureza de Deus:

1. Realidade humana: “Por que razão me fazes ver a iniqüidade, e a opressão? Pois a destruição e a violência estão diante de mim; há também contendas, e o litígio é suscitado. Por esta causa a lei se afrouxa, e a justiça nunca se manifesta; porque o ímpio cerca o justo, de sorte que a justiça é pervertida.” (vv.3,4)

2. Natureza de Deus: “Tu que és tão puro de olhos que não podes ver o mal, e que não podes contemplar a perversidade”. (vv.13) 

Para o profeta, Deus estaria inativo e indiferente diante da maldade, presenciada não apenas pelo profeta, mas pelo próprio Deus. Como Deus, que é Santo, podia olhar para a malícia sem nada fazer? Essa pergunta do profeta não era motivada por uma falta de fé, mas por uma falta de compreensão acerca da harmonização de duas realidades distintas; ele não entendia o caminho de Deus. 

Uma coisa é não entender o caminho de Deus, outra coisa é duvidar de Deus. Não entender o caminho de Deus é uma realidade inúmeras vezes presente na caminhada cristã. Nem sempre entendemos como Deus age ou agirá em situações específicas (Is 55.8,9). A exigência bíblica para o relacionamento com Deus não está posta sobre o intelecto, mas sobre a fé (Hb 11.6). Muitas vezes não entenderemos porque algo aconteceu, mas como cristãos devemos ter a certeza de que Deus nos ama e assim devemos confiar Nele! Há muita coisa que Deus faz que é grande demais para entendermos: “Tal conhecimento é maravilhoso demais para mim; elevado é, não o posso atingir.” (Sl 13.6). EXISTEM ASSUNTOS GRANDES E MARAVILHOSOS DEMAIS PARA NÓS. Devemos crer em Deus acima de todas as coisas, mesmo que essas coisas nos pareçam estranhas e contraditórias. Toda contradição vem de nós mesmos, da nossa incapacidade de entender coisas que estão muito acima da nossa compreensão!

A resposta que Deus deu a Habacuque foi ainda mais incompreensível para o profeta: "Eu suscito o mal para julgar o mal"! Aos primeiros questionamentos do profeta Habacuque, Deus respondeu dizendo que suscitaria uma nação – os caldeus – maligna e violenta, a fim de julgar a maldade do Seu povo, Judá. (1:5-11). Esta resposta transtornou ainda mais o profeta! Deus usará um instrumento pior do que o mal em Judá para juízo? Os ímpios terão ainda mais prosperidade? Como Deus na sua santidade pode tolerar o mal e permitir que o mal prospere? O profeta então espera pacientemente como uma sentinela para ver como o Senhor lhe responderá (2:1). 

O que o profeta não tinha como saber é que a resposta de Deus precisa ser analisada à luz da revelação de toda a Bíblia, o que inclui o Novo Testamento. Deus, de forma permissiva, consente que o mal semeado pelo homem volte ao próprio homem como colheita por toda a maldade (Gl 6.7,8). O que o homem plantar, isso colherá. Nós, raça humana, colhemos o mal que plantamos desde o dia em que escolhemos o mal maior, que foi nos afastarmos de Deus no Edén. Lá também duvidamos de Deus; duvidamos de que o Senhor tivesse boas intenções a nosso respeito ao nos proibir de comer da árvore do conhecimento do bem e do mal. A semente que o diabo plantou em nosso coração foi a da desconfiança de Deus, motivando a transgressão à ordem divina e derivando daí o medo de Deus e toda a maldade que foi e vem sendo cometida e acumulada desde então. Essa "malignidade hereditária" só pode ser revertida pela conversão da alma humana a Deus e isso só é possível pela fé no sacrifício e ressurreição de Jesus. Querido(a) leitor(a), preste muita atenção: SEM JESUS, NÃO HÁ ESCAPATÓRIA! SEM JESUS, ESTAMOS MORTOS EM NOSSOS DELITOS E PECADOS E, COMO DEFUNTOS-VIVOS, VAMOS EXALAR INEVITAVELMENTE O MAL-CHEIRO DA NOSSA DECOMPOSIÇÃO ESPIRITUAL E MORAL. E isso independente de filosofias, ciência, moralismo, religiões, etc. Nada, a não ser a fé em Cristo, pode mudar o nosso estado. A maldade sempre produzirá maldade, malícia sempre produzirá malícia, violência sempre produzirá violência, pecado sempre gerará mais pecado e distanciamento de Deus, o que perigosamente pode nos levar a uma situação espiritual irreversível (Sl 42:7). 

Parênteses: Faz mais de 2.000 anos que Jesus se fez carne, morreu crucificado e ressuscitou ao 3º dia e nós, raça humana, estamos nem aí para Ele! Ele veio e morreu por nós. Deus, por Sua bondade, nos enviou Seu filho amado; na cruz Ele morreu pelos pecados de todos os que Nele crêem. Deus nos deixou a Palavra de Deus, escrita. Nos deu a Igreja (não organização religiosa, mas organismo vivo). Deixou o Espírito Santo na Terra, para convencer o homem da sua vida de pecado e das conseqüências desse modo de viver. Mesmo assim, muitos não aceitam a verdade de Deus sobre a real natureza de suas vidas. Lutam contra a verdade. Resistem ao Espírito Santo a cada sermão, a cada apelo. Amam mais a mentira que vivem do que a verdade que ouvem. A mentira, ação ou modo de viver, sempre gerará mais mentiras. Deus, então, permite que continuem crendo e vivendo na mentira: “E por isso Deus lhes envia a operação do erro, para que creiam na mentira; para que sejam julgados todos os que não creram na verdade, antes tiveram prazer na injustiça.” (II Ts 2.11,12) A bem da verdade, o fato é que nós queremos viver do nosso jeito, segundo o que dá na nossa cabeça! Queremos viver nesse mundo não da forma que Deus estabeleceu, não seguindo Sua Vontade, mas sim a nós mesmos. Nos tornamos o nosso próprio deus, com nossas próprias verdades e juízos! Ao final, se insistirmos teimosamente nesse caminho de rebelião total de Deus, sem reconhecermos e aceitarmos Deus e Sua Vontade, podemos esperar o pior e não teremos de quê nos queixarmos quando as consequências vierem. O mal é, assim, apenas a conseqüência do mal vivido e praticado (Rm 6.23). O salário do pecado é a morte. No entanto, o dom gratuito de Deus é a vida eterna em Cristo Jesus nosso Senhor. O que você escolhe: a vida ou a morte? O presente ou o salário? 

Deus deu ordem ao profeta para escrever a resposta, de forma a orientar aquele que lesse e a fim de comprovação do cumprimento.  A visão profética que Deus deu a Habacuque tinha tempo para o cumprimento: “Porque a visão está para cumprir-se no tempo determinado, mas se apressa para o fim, e não falhará; se tardar, espera-o, porque certamente virá, não tardará.” Trazendo novamente para o Novo Testamento, o cumprimento da visão que Deus deu a Habacuque terá sem cumprimento final no fim dos tempos. O mal não é eterno, nem será uma constante na raça humana. Aqueles que foram comprados pelo Sangue de Jesus, aos quais Ele os constituiu reino e sacerdotes dentre todas as tribos, línguas, povos e nações, viverão em uma nova realidade para sempre ao lado do bom Salvador. Viverão em uma realidade onde não haverá mais guerras, onde as armas que dantes foram usadas pelos homens como instrumentos de guerra serão agora usadas como instrumentos de cultivo da terra: "E julgará entre muitos povos e castigará poderosas nações até mui longe; e converterão as suas espadas em enxadas e as suas lanças em foices; uma nação não levantará a espada contra outra nação, nem aprenderão mais a guerra. Mas assentar-se-á cada um debaixo da sua videira e debaixo da sua figueira, e não haverá quem os espante, porque a boca do SENHOR dos Exércitos o disse." (Miquéias 4:3,4)

Sim, querido(a) leitor(a): Chegará esse tempo, quando os mortos em Cristo ressuscitarão primeiro e os que estiverem vivos serão arrebatados pelo Senhor e com Ele se encontrarão nos ares! Chegará o tempo em que o Senhor Jesus retornará a essa Terra mais uma vez e governará sobre todos os povos da Terra! Morte, fome, doença, dor e todo o tipo de sofrimento, todo o mal e injustiça, toda a mentira e pecado terão fim. O diabo e todos aqueles que insistiram na prática do mal serão para sempre lançados no lago que arde com fogo e enxofre, a segunda morte (Ap 20:10,14,15). 

É nessa promessa de Deus, baseada inteiramente em Seu incomensurável amor por nós, que devemos renovar a nossa fé e a nossa esperança! Deus respondeu a Habacuque dizendo que o justo, pela sua fé, viveria (Hc 2:4). Hoje alguém só é justo porque foi justificado por sua fé em Cristo e é com base nessa fé que essa pessoa deve viver. Não com base nas circunstâncias humanas. O que fazer se tudo ao nosso redor parecer sem solução? O que fazer diante do mal? O que fazer se estivermos envolvidos em uma situação desesperadora? Faça isso: confie em Deus. Foi essa a resposta de Deus a Habacuque, "confie em Mim", o que levou o profeta a exclamar: "Porquanto, ainda que a figueira não floresça, nem haja fruto na vide; o produto da oliveira minta, e os campos não produzam mantimento; as ovelhas da malhada sejam arrebatadas, e nos currais não haja vacas, todavia, eu me alegrarei no SENHOR, exultarei no Deus da minha salvação. JEOVÁ, o Senhor, é minha força, e fará os meus pés como os das cervas, e me fará andar sobre as minhas alturas." (Hc 3:17-19) Deus te ama e isso é suficiente! 

Lutero, o reformador protestante, compôs o hino "Castelo Forte" por ocasião de sua convocação para a Dieta de Worms, onde havia o perigo de ser condenado a fogueira exatamente como fora John Huss cerca de 100 anos antes. A música foi composta em Wittenberg, na Alemanha em 1529. A última estrofe desse hino diz:

E se a morte atroz
Chegar enfim a nós
Jesus nos salvará
No céu então, dará
Louvor a Deus a nossa voz.

(Clique para ouvir uma das versões em português do hino Castelo Forte)

Aqueles que pertencem ao Senhor Jesus Dele o são, quer na vida quer na morte. Nada, nem mesmo a morte, poderá separar de Jesus aquele a quem Jesus comprou com Seu sangue! O tempo do encontro com Nosso Senhor está chegando! Tenha fé no Senhor, não desista diante do mal que há nesse mundo! Tenha fé no Senhor mesmo diante do seu sofrimento ou do sofrimento daqueles a quem você ama! 

Não rejeiteis, pois, a vossa confiança, que tem grande e avultado galardão. Porque necessitais de paciência, para que, depois de haverdes feito a vontade de Deus, possais alcançar a promessa. Porque ainda um pouquinho de tempo, E o que há de vir virá, e não tardará. Mas o justo viverá pela fé; E, se ele recuar, a minha alma não tem prazer nele.
(Hebreus 10:35-38)
  
Graça, misericórdia e paz lhe sejam multiplicadas!

(Sermão ministrado 13/01/2013)